Конопля ГИДРОПОН Шишки марихуана Ангарск МЕГА как войти Каннабис White Widow

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

А что, короче, я тут оказался, да читеры?

Вот, дружище, сижу я один, погруженный в свои мысли, и вспоминаю, как купил я шишки марихуаны, да еще и поработал продавцом в магазине. Было это, словно вчера...

Слышь, мажоры, ну что вы, действительно думаете, что это так легко было? Смотри, как я раскумаривался и закладки брал. Хэш всякий, афганская конопля – все у меня было в голове! И ни один чудак из полиции не смог меня схватить!

Раскумарился, потом полежал в отрубе немного, да заодно и от тренировок отдохнул. А потом – работа в магазине. Необычно, но круто. Все эти ботаники и интеллигенты, ты понимаешь, а я со своей аурой на районе, да еще и пыряться люблю – вот это да!

Итак, насчет шишек. Мне достались хорошие шматки, которые я и сам бы покурил, но деньги нужны были. Иду к месту встречи, а там – парни из соседнего района. Болтают они какие-то космические темы, а я в шоке, да жесть.

Текст	Перевод
Таки засунул я им внутривенное введение, а они мне – "круто, братишка, ты реально топчик". И я ваще не понимаю, что они говорят, но с языком их я веду знакомство, короче.	So I gave them an intravenous injection, and they were like "cool, dude, you're really awesome". And I don't understand what they're saying, but I'm getting acquainted with their language, man.

"Братишка, может, у тебя есть еще закладки?" – спрашивают они меня. "Что за закладки?" – говорю я. И они мне – "наркотики, братишка, ты ж понимаешь". И вот я – готовый бизнесмен, продаю шишки с таким же рвением, как и продавец в магазине, только законом не обременен", – думаю я и начинаю свой новый приключенческий вечер.

Но вот что я хочу сказать всем этим мажорам, которые курят и делают всякие странные вещи – осторожнее, парни. Не увлекайся, не попади в лапы властей и не потеряй свою жизнь из-за этой грязной дряни!

И вот так я купил шишки марихуаны и поработал продавцом в магазине. Теперь я знаю, чего нужно держаться в жизни и какие дороги лучше не выбирать. И все это благодаря своей постоянной жажде новых приключений и хорошей порции смелости.